Akson-med-med.ru

Аксон Мед Мед
0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Тридерм мазь по 30 г в тубах

Тридерм мазь по 30 г в тубах

Тридерм мазь по 30 г в тубах

допоміжні речовини: олія мінеральна, парафін білий м’який.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: м’якої консистенції від білого до світло-жовтого кольору однорідна мазь без сторонніх домішок.

Фармакотерапевтична група

Кортикостероїди для застосування у дерматології. Кортикостероїди у комбінації з антибіотиками. Бетаметазон і антибіотики. Код АТХ D07С C01.

Фармакологічні властивості

Механізм дії.

Тридерм ® поєднує три дії: протизапальну дію бетаметазону дипропіонату з антибактеріальною активністю гентаміцину сульфату та антимікотичною дією клотримазолу.

Фармакодинаміка.

Бетаметазону дипропіонат є потужним (клас III) кортикостероїдом з протизапальною, протиалергічною та протисвербіжною дією.

Гентаміцин – це антибіотик із групи аміноглікозидів з бактерицидною дією. Пригнічує синтез білків чутливих до антибіотика мікроорганізмів. Гентаміцин активний відносно багатьох аеробних грамнегативних та небагатьох грампозитивних бактерій. In vitro гентаміцин в концентрації 1–8 мкг/мл пригнічує більшість чутливих штамів Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Moraxella lacunata, Neisseria, індолпозитивних та індолнегативних штамів Proteus, Pseudomonas (у тому числі більшість штамів Pseudomonas aeruginosa), Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis та Serratia. Різні види і штами одного і того ж виду можуть демонструвати істотні відмінності щодо чутливості in vitro. Крім того, чутливість in vitro не завжди корелює з чутливістю in vivo. Гентаміцин є неефективним проти більшості анаеробних бактерій, грибів та вірусів. Гентаміцин лише мінімально ефективний проти стрептококів.

Резистентність до гентаміцину може розвиватися у грамнегативних і грампозитивних бактерій.

Клотримазол – синтетичний, антимікотичний засіб групи похідних імідазолу. Спектр діяльності включає в себе ряд грибів, які є патогенними для людини і тварин. Клотримазол забезпечує ефективну дію проти дерматофітів, дріжджових та пліснявих грибів. Під час випробувань in vitro була продемонстрована ефективність клотримазолу проти Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis та Candida (в тому числі Candida albicans). На основі сучасних знань протигрибкова дія клотримазолу обумовлена пригніченням синтезу ергостерину. Ергостерин є важливим компонентом клітинної мембрани грибів.

Фармакокінетика.

Не проводилися дослідження проникнення або поглинання цього лікарського засобу.

При нормальних умовах тільки частина бетаметазону, який застосовується місцево, є системно доступною. Ступінь його проникнення залежить від місця нанесення, стану шкіри, використовуваної галенової форми препарату, віку пацієнта і способу застосування.

Всмоктування можна не враховувати при застосуванні гентаміцину на непошкоджену шкіру. Однак слід враховувати збільшення черезшкірного всмоктування у разі втрати шару кератину, запалень та застосування під оклюзійною пов’язкою/на великі поверхні шкіри.

Після нанесення системна абсорбція низька, при цьому більшість клотримазолу залишається в роговому шарі. Такі концентрації спостерігалися через 6 годин після нанесення 1% радіоактивного клотримазолу на непошкоджену шкіру та на шкіру з гострим запаленням: роговий шар ˗ 100 мкг/см³, сітчастий шар ˗ 0,5–1 мкг/см³, підшкірний шар ˗ 0,1 мкг/см³.

Показання

Лікування дерматозів, чутливих до кортикостероїдів, при наявності (або при підозрі) бактеріальних та/або грибкових інфекцій, які спричинені чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами.

Протипоказання

Протипоказанням для місцевого застосування кортикостероїдів є інфекції шкіри [вірусного, бактеріального (у тому числі туберкульоз) та грибкового походження], шкірні реакції після вакцинації, шкірні виразки та вугрі. Не рекомендується наносити мазь при наявності розацеа або періорального дерматиту. Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до активних речовин або до будь-якого іншого компонента препарату, інших аміноглікозидних антибіотиків (перехресні алергічні реакції на гентаміцин) або похідних імідазолу (перехресні алергічні реакції на клотримазол).

Тридерм ® не показаний для застосування під оклюзійними пов’язками.

Тридерм ® не слід наносити на слизові оболонки, очі або ділянку біля очей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

При застосуванні мазі на шкірі статевих органів та анальній ділянці наявність парафіну м’якого або парафіну рідкого (допоміжні речовини у складі препарату) може зменшити міцність на розрив латексних презервативів, чим знижує їх надійність при використанні.

Клотримазол при місцевому застосуванні може бути антагоністом амфотерицину та інших полієнових антибіотиків.

Особливості щодо застосування

Мазь особливо підходить для застосування на суху або огрубілу шкіру.

Тридерм ® не призначений для застосування в офтальмології.

При розвитку подразнення шкіри або проявів підвищеної чутливості на тлі лікування маззю Тридерм ® застосування препарату слід припинити і підібрати хворому адекватну терапію.

При місцевому застосуванні системна абсорбція діючих речовин може бути вищою при застосуванні препарату на великих ділянках шкіри, при тривалому застосуванні або при нанесенні на ушкоджені ділянки шкіри. При цьому можуть виникати такі побічні явища, які спостерігаються після системного застосування діючих речовин. При супутньому системному введенні аміноглікозидних антибіотиків, у випадку підвищеної абсорбції, слід враховувати імовірність сукупної токсичної дії (ототоксичність/нефротоксичність).

Зокрема, слід мати на увазі перехресні алергічні реакції з іншими аміноглікозидними антибіотиками.

Довготривале місцеве застосування антибіотиків іноді може призводити до росту резистентної мікрофлори. У цьому випадку, а також при розвитку суперінфекції, слід призначити відповідне лікування.

Застосовувати препарат у високих дозах, на великих поверхнях тіла або під оклюзійними пов’язками або застосовувати кортикостероїди сильної або дуже сильної дії слід тільки під регулярним наглядом лікаря; особливо щодо пригнічення продукування ендогенних кортикостероїдів та можливого метаболічного ефекту.

Слід уникати нанесення препарату на відкриті рани або пошкоджену шкіру.

Безперервне лікування більше 2–3 тижнів не рекомендується.

Кортикостероїди дуже сильної, сильної та середньої дії слід застосовувати з обережністю при нанесенні на шкіру обличчя та статевих органів. У таких випадках курс лікування не повинен перевищувати 1 тиждень.

Кортикостероїди можуть маскувати симптоми алергічної реакції на один з компонентів препарату. Пацієнта слід проінструктувати застосовувати препарат тільки для особистого лікування існуючого захворювання шкіри і не передавати іншим особам.

При застосуванні кортикостероїдів системної та місцевої дії (включаючи інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне введення) можливе порушення зору. Якщо виникають такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, пацієнту слід пройти обстеження у офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні захворювання, як центральна серозна хоріоретинопатія, про що повідомлялося після застосування кортикостероїдів системної та місцевої дії.

Пацієнти дитячого віку можуть демонструвати більшу чутливість щодо спричиненого топічними кортикостероїдами пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирково-залозної (ГГНЗ) системи та синдрому Іценка ˗Кушинга, ніж дорослі пацієнти, що спричинено більшим співвідношенням площі шкіри та маси тіла.

У дітей, які отримували кортикостероїди для місцевого застосування, відзначалося пригнічення функції ГГНЗ системи, синдром Кушинга, затримка росту, недостатнє збільшення маси тіла, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Читать еще:  Почему после прокола ушей образуются шишки?

Прояви пригнічення функції кори надниркових залоз: низький рівень кортизолу у плазмі крові та відсутність реакції на пробу зі стимуляції надниркових залоз із застосуванням препаратів адренокортикотропного гормону (АКТГ). Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється випинанням тім’ячка, головним болем, двобічним набряком диска зорового нерва.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

В експериментальних дослідженнях з участю тварин встановлений тератогенний ефект кортикостероїдів для місцевого застосування. Відсутні дані щодо його застосування у період вагітності у людини.

Аміноглікозиди проникають через плацентарний бар’єр і можуть завдати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. Були повідомлення про випадки повної необоротної двосторонньої вродженої глухоти у дітей, чиї матері отримували аміноглікозиди (включаючи гентаміцин) у період вагітності. Недостатньо даних щодо місцевого застосування гентаміцину вагітним жінкам. Недостатньо даних щодо застосування клотримазолу вагітним жінкам.

Дослідження на тваринах не продемонстрували ризику впливу препарату на плід.

Тридерм ® слід застосовувати лише у випадках абсолютної необхідності.

Тридерм ® не слід застосовувати у великих дозах, на великих ділянках шкіри та протягом тривалого часу.

Невідомо, чи можуть гентаміцин, клотримазол і кортикостероїди при місцевому застосуванні проникати в грудне молоко. Проте системні кортикостероїди виявляються у грудному молоці.

Не слід наносити Тридерм ® на молочні залози у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами не вивчали.

Спосіб застосування та дози

Дорослим Тридерм ® наносити тонким шаром на всю уражену поверхню та прилеглу ділянку неушкодженої шкіри 2 рази на добу, зранку та ввечері, та обережно втирати. Тривалість лікування залежить від клінічної відповіді хворого на лікування, а також клінічних та мікробіологічних показників.

У випадках «стопи атлета» може бути необхідним більш тривалий курс лікування (2–4 тижні).

Не рекомендовано застосовувати дітям, оскільки відсутній досвід застосування препарату пацієнтам даної вікової категорії.

Передозування

Симптоми. При довготривалому або надмірному застосуванні місцевих глюкокортикостероїдів можливе пригнічення гіпофізарно-адреналової системи з розвитком вторинної адреналової недостатності і появою симптомів гіперкортицизму, у тому числі хвороби Кушинга.

Не можна виключати, що однократне передозування гентаміцином призводить до появи симптомів передозування.

Надмірне та довготривале застосування гентаміцину може призвести до надмірного росту нечутливих до антибіотика мікроорганізмів у місці ураження шкіри.

Лікування. Призначають відповідну симптоматичну терапію. Симптоми гострого гіперкортицизму зазвичай оборотні. Якщо необхідно, слід проводити корекцію електролітного балансу. У випадку хронічної токсичної дії рекомендується поступова відміна кортикостероїдів.

У разі надлишкового росту резистентних мікроорганізмів рекомендується припинити лікування препаратом Тридерм ® і призначити необхідну протигрибкову або антибактеріальну терапію.

Побічні ефекти

З боку шкіри

Рідко: подразнення шкіри, відчуття печіння, свербіж, сухість шкіри, реакції гіперчутливості на один з компонентів препарату та зміни кольору шкіри.

Застосування на великих ділянках шкіри, під оклюзійними пов’язками та/або протягом тривалого часу

При застосуванні на великих ділянках шкіри, під оклюзійними пов’язками та/або протягом тривалого часу можуть виникати локальні зміни на шкірі. При застосуванні на великих ділянках шкіри можуть виникнути системні реакції (пригнічення надниркових залоз).

Слід пам’ятати про підвищений ризик розвитку вторинних інфекцій внаслідок зниження місцевої резистентності до інфекції.

З боку шкіри

Локалізовані зміни шкіри, наприклад атрофія шкіри (зокрема обличчя), телеангіектазія, стриї, розтяжки, підшкірні крововиливи, пурпура, вугреподібні висипання, спричинені стероїдами, розацеаподібний/періоральний дерматит, гіпертрихоз та зміни кольору шкіри. Невідомо, чи зворотні ці зміни кольору шкіри.

Нечасто: контактна сенсибілізація до гентаміцину.

У деяких пацієнтів спостерігалася можлива фотосенсибілізація; проте цей ефект не відтворюється при повторному застосуванні гентаміцину з подальшим впливом ультрафіолетового опромінення.

З боку ендокринної системи

Пригнічення синтезу ендогенних кортикостероїдів, надмірна активність надниркових залоз з набряком.

З боку обміну речовин

Поява латентного цукрового діабету.

З боку органів зору

З боку органів слуху, внутрішнього вуха/з боку нирок

При супутньому системному застосуванні аміноглікозидних антибіотиків може виникнути сукупна ототоксичність/нефротоксичність при застосуванні мазі Тридерм ® на великі поверхні тіла або на ділянки ураженої шкіри.

Тридерм — золотой стандарт лечения кожных заболеваний

Тридерм - золотой стандарт лечения кожных заболеваний

Свой аллергик сегодня есть почти в каждой семье: по данным Всемирной аллергологической организация (WAO) рост распространенности аллергических заболеваний настолько серьезен, что это следует признать глобальной проблемой общественного здравоохранения. Одни только атопические дерматиты среди детей экономически развитых стран встречаются в 10-28%. В России официальный показатель заболеваемости атопическим дерматитом в два-три раза меньше.

Однако, специалисты считают, что реальная заболеваемость в нашей стране значительно выше. Из-за нехватки специалистов, низкой доступности диагностики и собственной беспечности огромное число россиян в течение многих лет занимаются самолечением. Между тем, кожная аллергия имеет самый разные проявления – от мучительной, но сравнительно безопасной крапивницы до жизнеугрожающих состояний. Например, при наиболее опасной форме токсидермии – Синдроме Лайелла, который возникает в основном, как реакция на медикаменты – развивается обширный токсический некроз кожи, который в 40% приводит к смерти больного

Наиболее распространены имеющие аллергическую природу дерматит, нейродермит и экзема. Воспалительная иммунная кожная реакция на обычное внешнее окружение носит затяжной характер, сопровождается покраснением, высыпаниями и зудом, которые доставляют не только физический, но и психологический дискомфорт. Изначально высыпания сконцентрированы в местах непосредственного контактас аллергеном. Но так как заболевание затрагивает весь организм в целом, вторичные очаги повреждения могут локализоваться в любом другом месте.

Раздражители и аллергены

Факторов, способных спровоцировать аллергический дерматит, великое множество, и распространены они повсеместно. Это могут быть продукты питания, бытовая пыль и пыльца растений, косметические средства и средства бытовой химии, хлорированная вода, различные лекарственные препараты. И при этом, аллергические реакции дозонезависимые. Например, даже малое количество арахисовой пасты может вызвать анафилактический шок. И, кстати, в американских фильмах очень часто можно услышать, как говорят про арахис в таком контексте. В нашей стране это, слава богу, не актуально, мы не едим арахисовое масло в таком количестве. Российские специалисты больше всего не любят мед и продукты пчеловодства.

Общий механизм аллергического воспаления такой: аллерген, попадая в организм чувствительного (или, говоря медицинским языком, «сенсибилизированного») человека связывается с иммуноглобулином Е (иммуноглобулины – это особый вид антител). И это соединение воздействует на определенные клетки, которые выбрасывают в окружающие ткани высокоактивные вещества, вызывающие это малоприятное состояние. Способствовать развитию нервно-аллергического дерматита могут стрессы, заболевания эндокринной системы и органов желудочно-кишечного тракта.

Читать еще:  Как принимать капли «Ниотит»?

Диагностика

Для специфической диагностики, позволяющей определить, на что именно развивается аллергия, существует два основных метода обследования. Первый самый распространенный метод – это кожное тестирование, предполагающее непосредственный контакт с аллергеном. На кожу пациента наносится капля концентрата аллергена и либо делается прокол кожи специальной иглой, либо микроскопический надрез. Помимо аллергенов используются капли специальных веществ для контроля реакции. Затем специалист оценивает размер покраснения и отечности в месте нанесения капли аллергена.

Однако проведение кожных проб нежелательно при наличии клинических симптомов аллергии. В этой ситуации предпочтительней второй метод – более сложный современный тест на определение в крови специфических антител к тем или иным антигенам или молекулярная диагностика. В период обострения можно увидеть лабораторные изменения: например, рост уровня общего иммуноглобулина Е (IgE), повышение значений специфического к конкретному аллергену иммуноглобулина Е (то есть, антител IgE к конкретному аллергену), увеличение количества определенного подвида лейкоцитов (эозинофилов) в общем анализе крови. У части пациентов наблюдается активность такого маркера, как эозинофильный катионный белок – это может говорить о том, что организм борется с аллергией.

Лечение

Лучший способ лечения – убрать аллерген. Но не всегда это возможно, раздражителем может стать практически все, что нас окружает. Поэтому справиться с аллергическим дерматитом можно лишь используя комплексное лечение, включающее в себя диету, общую (прием антигистаминных и противовоспалительных препаратов системного действия) и местную терапию. Причем, терапию лекарственную. Дерматит, как проявление аллергической реакции – это не просто раздражение кожи, и с помощью косметических препаратов, даже специальных, эту проблему не решить.

В зависимости от того, какое воздействие местные средства оказывают на кожу, их делят на несколько категорий:

  • подсушивающие средства (цинковая мазь, крем Деситин),
  • противозудные мази с антигистаминными составляющими (например, Фенистил),
  • Мази, улучшающие трофику и регенерацию тканей(Д-Пантенол, Бепантен),
  • гормональные – к ним относят все глюкокортикостероидные препараты (например, Адвантан) и мази, в составе которых есть дексаметазон.

Именно гормональные препараты могут составлять основу лекарственной терапии, связанной с подавлением особой воспалительной реакции, развивающейся при аллергии. Комбинированные средства сочетают в себе качества гормональных, противомикробных и антигистаминных или иных препаратов.

В случае осложнений, связанных с инфицированием пораженных участков кожи (это может произойти при попадании грязи на пораженный участок, при расчесах), могут потребоваться местные антибиотики. К сожалению, дерматит практически всегда осложняется присоединением вторичной инфекции (бактериальной или грибковой), когда просто гормонов может оказаться недостаточнои нужна комплексная помощь (Целестодерм, Тридерм).

По мнению экспертов, на сегодняшний день Тридерм является золотым стандартом лечения среди трехкомпонентных препаратов.

В его состав входят гормон бетаметазон, антибиотик гентамицин, действующий на многие бактерии, в том числе на стафилококки и стрептококки, и противогрибковый препарат клотримазол. Благодаря тройному механизму действия – противовоспалительному, противогрибковому и антибактериальному, Тридерм применяется при лечении воспаления на фоне дерматоза или дерматита, осложненного вторичной инфекцией (например, при экземе, отрубевидном или разноцветном лишае, кандидозе, дерматомикозах).

В начале заболевания при остром воспалении, которое может сопровождаться отеком, мокнутием, появлением пузырьков, покраснением и выраженным зудом, больше подходит крем Тридерм. Он также больше подходит для жирной или детской кожи. Если заболевание принимает хронический характер, требующий более глубокое проникновению препарата, используют мазь. Разумеется, Тридерм – это тоже не панацея, препарат имеет четкие показания для применения. Кроме того, столь сильнодействующие препараты нельзя использовать хаотично при появлении любого прыщика или «непонятной» сыпи. Не годятся они и «для профилактики». Назначать их и определять длительность лечения должен специалист.

Питание при аллергическом дерматите

Лечения любого аллергического заболевания невозможно без соблюдения диеты. Пищевые ограничения вводят для исключения аллергенных веществ и для снижения пищевой нагрузки на органы пищеварения. Большое значение имеет и способ приготовления пищи – на время болезни следует отказаться от копченых, жаренных и маринованных продуктов. Для определения аллергена, вызывающего реакцию на коже, можно вести записи в пищевом дневнике. Для этого тщательно отмечают все съеденное за день и следят за реакцией организма на эти продукты.

Основу рациона у аллергиков составляют каши, которые не раздражают желудочно-кишечный тракт и быстро усваиваются, кисломолочные продукты, свежие овощи и фрукты, сливочное и растительное масло, отварная говядина. Соль следует максимально ограничить. Не рекомендуется также употреблять алкоголь, цитрусовые, яйца, орехи, молоко, шоколад, кофе, мед, грибы, клубнику, дыни и арбузы, рыбу, мясо птицы, майонез, горчицу и другие приправы, специи и соусы.

Лечение народными средствами

Отличительная черта российского менталитета – святая вера в народную медицину. Чему совсем не рады специалисты, старающиеся исключить из списка лекарств все фитопрепараты. Среди них даже бытует такая шутка: «никаких трав, только химия и суперсинтетика». Тем не менее, есть некоторые исключения. Так, в комплексе с приемом медицинских препаратов допускается использовать сок огурца или яблока для увлажнения кожи и уменьшения зуда. Хорошим антисептиком являются отвары коры дуба и череды. С высыпаниями на коже хорошо борется сок алоэ, а различные растительные масла (льняное, кукурузное, оливковое) способствуют заживлению кожи.

Профилактика

Существует немало способов если не защититься от аллергии, то хотя бы уменьшить ее проявления. Например, такие нестандартные, как постоянное присутствие в доме собаки. Существуют исследования, объясняющие, почему дети, с рождения контактирующие с домашними собаками, значительно реже страдают различными видами аллергических заболеваний.

Что касается классической немедикаментозной профилактики, то здесь тоже очень важен образ жизни больного. И первое правило – устранение или максимально уменьшение контакта с «своим» аллергеном. Одежда, постельное белье, средства гигиены должны быть максимально натуральным, гипоаллергенным и не иметь резкого запаха. Из квартиры следует убрать все потенциальные пылесборники (ковры, большие плюшевые игрушки, тканевые шторы), регулярно делать влажную уборку и открывать форточку. Рекомендуется также обращать внимание на материал украшений, соприкасающихся с кожей, и использовать устойчивые к окислению металлы (титан, платина, золото, серебро), избегая дешевых сплавов, особенно содержащих никель.

Зуд в паху у мужчин: причины, проявления на коже, лечение

Picture

Проанализируем причины, которые могут вызывать зуд, красноту и шелушение в области паха, особенно у мужчин. Необходимо отделить заразные заболевания от аллергии и других состояний, которые сопровождаются раздражением кожи.

Читать еще:  Как лечить заложенность уха при простуде?

Зуд в паху у мужчин

Заразные болезни, вызывающие зуд в паху

В первую очередь это могут быть.

Чесотка

При ней характерны двухточечные высыпания по всему телу. В кожных складках, в том числе паховых, их больше всего. Особый признак — кожа сильнее чешется в ночные часы.

Лобковые вши

От них не защищает даже презерватив, поскольку эти насекомые живут в окружающих половые органы волосах. При внимательном осмотре через лупу врач уролог-венеролог может их увидеть.

Грибки

Чаще это грибки рода Кандида, передающиеся при половом акте. Одновременно с покраснением и зудом в паху, у мужчины будет воспаление и налёт на головке полового члена, белые выделения из уретры.

Иногда раздражение в паховых складках вызывают обычные кожные грибки-сапрофиты. Пятна в паху у мужчины будут в форме кольца, с припуханием кожи по краю.

Другие болезни, передающиеся половым путём

Хламидиоз, уреаплазмоз, генитальный герпес возникают после полового общения с больным партнёром. Неприятные ощущения в паху сопровождаются болезненностью при мочеиспускании, выделениями из мочевыводящего канала. Уплотняются паховые лимфоузлы.

Грибковые высыпания в паху

На фото: грибковые высыпания

Незаразные причины

Вызывать зуд и красноту в паху у мужчин также могут и другие причины.

Аллергии

Тонкая кожа паховых складок и мошонки восприимчива ко многим аллергенам. Это могут быть:

  • пищевые продукты;
  • компоненты моющих средств;
  • ткани белья;
  • смазка для секса;
  • материал презерватива.

При устранении фактора, вызвавшего аллергию, наступает улучшение. Помогают выявить аллергию анализы на иммуноглобулины, иммунный статус крови.

Чаще аллергия протекает в форме атопического дерматита — сухое покраснение и шелушение в паху у мужчин; если появились маленькие пузырёчки на фоне красноты, говорят об экземе.

Потница

Сыпь в паху у мужчин и зуд может вызвать ношение тесного или синтетического белья. Усугубляют состояние пребывание в жаркой атмосфере, длительные поездки, когда нет возможности вымыться с мылом и дать телу подышать.

Суть потницы в том, что пот активно выделяется, а потовые железы закупориваются сальными выделениями, чешуйками кожи. В паховых складках появляются белые узелки, красные пятна.

Системные болезни

Провоцировать зуд могут сахарный диабет, болезни печени и жёлчного пузыря, почечная недостаточность, псориаз. Во всех таких случаях имеются другие важные симптомы этих недугов, и чешется по всему телу, а не только в паху. При железодефицитной анемии зуд усиливается во время контакта с водой.

Психологические причины

В некоторых случаях причиной сильного зуда в паху у мужчины может стать общая нервозность, обсессивно-компульсивные расстройства. Расчёсывания травмируют кожу, в царапины попадает стрептококковая инфекция, начинается воспаление.

Психологические причины сильного зуда в паху

Лечение зуда в паху у мужчин

Назначается в зависимости от причины, вызвавшей эти симптомы. При потнице помогают мытьё с мылом, высушивание кожи после мытья. На ночь паховые складки присыпают тальком. В других случаях могут потребоваться антибиотики или противогрибковые препараты, противоаллергические или успокаивающие средства.

При зуде, покраснении, шелушении, сыпи в паху обращайтесь к урологу-венерологу Клиники Dr. AkNer. Наши медики проведут обследование, выявят причину и помогут избавиться от недуга.

Применение гормональных мазей

Применение гормональных мазей.jpg

На приеме, при назначении наружных гормональных мазей, врач-дерматолог часто сталкивается со страхом пациентов использовать этих средства. Они спрашивают врача: «Гормоны? Это же, наверное, опасно? Я могу набрать вес? Они вызывают привыкание? А вдруг мне больше ничего не поможет и придется пользоваться ими всю жизни? На этом месте вырастут черные, густые волосы? » и множество других вопросов. Итак, давайте разбираться.

Что такое гормональные мази?

Гормональные наружные средства – средства на основе глюкокортикоидов. Они могут быть в форме мази, крема, лосьона, спрея. Обладают мощным противовоспалительным и антиаллергическим эффектами. Применяются в дерматологии для лечения острых и хронических заболеваний, таких как псориаз, атопический дерматит, себорейный дерматит, аллергический дерматит и многие другие.
Среди всех гормональных наружных средств выделяют 4 класса активности препаратов, от слабой до выраженной степени. Так же есть препараты «старого» поколения и «нового». «Старые» препараты менее эффективны, в отличие от «новых», у которых высокий профиль эффективности и безопасности.
Когда пациент приходит на прием, врач–дерматолог тщательно осматривает его, оценивает тяжесть и особенности кожного процесса, и подбирает соответствующую наружную терапию так, чтобы препарат был максимально безопасен и эффективен при данном заболевании, подходил по своей форме и активности. Ни в коем случае не стоит выбирать препарат самостоятельно и пользоваться им бесконтрольно. В противном случае риск развития побочных эффектов велик.

Правила применения наружных гормональных мазей:

  • Не использовать эти средства для профилактики появления высыпаний;
  • Не наносить средство «жирным» слоем. Для контроля нанесения стоит пользоваться методом «fingertip unit», который переводится как «правило кончика пальца». Крем, выдавленный из тюбика в отверстие диаметром около 5 мм на длину фаланги пальца, распределяется на площадь тела, равную двум ладоням. При таком нанесении создается оптимальная терапевтическая доза. Нарушая это правило, можно получить побочные эффекты, которых так боятся пациенты: снижение эффекта, привыкание или, даже, ухудшение кожного процесса. Кстати, при нанесении средств детям, крем наносится на фалангу их пальчика, а не взрослого человека/родителя.
  • Если площадь поражения большая, то можно пользоваться такими технологиями нанесения средств для наружной терапии: тандем-терапия – 1 раз в сутки наносят средство с гормоном, а второй – эмолент (увлажняющее негормональное средство). Ступенчатый подход – аппликацию производят по очереди на разные участки (то есть утром – один участок, вечером – другой). Штриховой метод – средство тонким слоем штрихами наносят на всю пораженную поверхность, можно сказать, в «шахматном порядке».
  • Ни в коем случае не наносить наружные гормональные средства под окклюзионные повязки (которые плотно закрывают кожу), так как при этом можно ожидать усиление эффекта мази с развитием нежелательных явлений и побочных эффектом.
  • Не наносить на участки с тонкой, чувствительной кожей, такие как лицо, кожа наружных половых органов, препарат высокой степени активности.

Врачи-дерматологи СЕМЕЙНОЙ КЛИНИКИ имеют необходимые знания и опыт в лечении дерматологических заболеваний, в том числе, с использованием гормональных глюкокортикоидных средств. Высокая квалификация наших врачей даст Вам уверенность в правильном назначении препаратов с учетов всех показаний, противопоказаний и побочных эффектов.

голоса
Рейтинг статьи
Ссылка на основную публикацию
ВсеИнструменты
Adblock
detector